Знаєте того бронзового вуйка, що
сидить біля Домініканів, задерши догори блискучий вказівний палець? Той cамий,
за якого треба триматись, коли загадуєте бажання, щоб воно збулося
(ефективність не доведена, але майже у кожному місті існує подібна легенда).
Так от, 2004 року поляки зняли
про нього фільм. Адже, він, як пише їхня вікіпедія, -
«polski malarz łemkowskiego pochodzenia, przedstawiciel prymitywizmu»,
котрий «był synem Polaka nieznanego z nazwiska … i Jawdoki Drowniak –
ubogiej, głuchoniemej łemkowskiej żebraczki» (з приводу
польськості – кожен тягне ковдру на себе).
Никифор 1932 р. (на бомжа не подібний)
У
фільмі художник показаний мовчазним, дивакуватим і хворим на туберкульоз
бомжем, який облизує свої пензлі. Він постійно щось малює (правда його роботи
вам покажуть лише в кінці фільму, причому всі відразу). Декілька раз вам
покажуть лемківську церкву і ви почуєте, що він лемко.
«Я
можу тільки припустити, що це кіно смішне або зворушливе лише для тих, кому
відомий цей художник. Мені він був не відомий і я виявив, що фільму дуже не
вистачає змісту, глибини ... і мистецтва.
Ми
бачимо тільки останні роки життя Никифора. Ми не бачимо його юності, як він
став художником, хто надихнув його, як він працював, взагалі нічого, тло не
показане. Ми ледь бачимо його роботи, за винятком фінальних титрів. Актор, який
грає Никифора показує його непривітним, несимпатичним і навіть тупим. Він грає
звичайну чоловічу роль, але не грає художника.
Так,
цей фільм отримав нагороди. Але я не можу зрозуміти, чому. Ми не можемо скласти
собі уявлення про характер Никифора, а тому, це була марна трата мого часу».
Згодна, фільм не
дуже вдався. Але це той випадок, що краще хоч щось побачити і дізнатись про
лемка Никифора-Епіфанія Дровняка (1895–1968) – геніального
художника-примітивіста зі світовим ім'ям (дійсно світовим, а не тому, що у нас
люблять красномовити), ніж щодня проходити повз «незнайомого
вуйка». Никифор там дійсно трохи ніякий, але культурне тло: соціалістична
Польска 1960-х років та, зокрема, лемківське село Криниця зовсім таки нічо…
P.S.S.
Никифор намалював 40 000 картин на папері, сторінках зошита, сигаретних
коробках, і навіть на клаптиках склеєного паперу. Не чекайте натхнення, не
шукайте визнання. Працюйте.
Львів (на жаль фрагмент) Пейзаж з церквою
