Прийшли до мене на пару студенти-культурологи. Уявіть картину: заповнені перші три і останні два ряди, а між ними великий пустий простір. Запрошую сісти ближче: вам буде краще видно і т.д. Відмовляються. Думаю: чого вони сюди прийшли? чи є у них бажання вчитися? може вони чекають, що їх як у школі, заставлять вчитися? З'являються думки типу: то що мені треба то їхнє навчання?
Дослідження свідчать, що студенти, які сидять в перших рядах краще засвоюють інформацію і з більшим ентузіазмом беруть участь в процесі. Середні ряди є т.з. безпечною зоною. Найбільш неуважні займають бічні місця і останні ряди. На малюнку внизу показано скільки процентів інформації засвоюють студенти залежно від того, яке місце в аудиторії обирають.
Ну от і пара закінчується. Визріває план помсти.
"А тепер, коли у нас залишилося ще трохи часу, для студентів в останньому ряді є особливе завдання: прошу по пам'яті зліпити Вілендорфську венеру, адже ви тепер знаєте як вона виглядає, які у неї пропорції частин тіла і чому". Беруться до роботи. В аудиторії з'являються і інші бажаючі спробувати.
Муки творчості тривали хвилин п'ять. Дівчина, яка ліпила за власним бажанням, зробила швидше і була задоволена своєю роботою. Треба віддати належне останньорядникам: вони пожвавішали і теж справились.
Висновок: 28% засвоєної інформації - надто мало. З останнорядниками треба боротися.
P.S. Навіть не сподівалась, що венери вийдуть такі класні. Праворуч - оригінал.
