Марія Кміть (КМА-21)
У вас колись виникала колись думка, що студенти та викладачі
спілкуються на різних мовах? До мене ця думка повертається знову і знову, і
найчастіше, коли студенти здають мені свої роботи. Це коли ти говориш їм
зробити одне, а вони приносять зовсім не те, або не зовсім те, що треба. Проте,
чи слід у таких випадках проявляти принципіальність, відправляти роботу на доопрацювання
чи знижувати оцінку? Я не про халяву. А про випадки, коли студент добре
попрацював. Можливо це якраз те, що називається творчий підхід?
Звичайно, приємно, коли все роблять по-нашому. Може потрібно
проявляти силу і терпіння, щоб прийняти
чужу ініціативу? Простіше,
змінити парадигму. І цінувати не виконавство, а свободу творчості. Радіти неправильності,
новим ідеям, несподіваним рішенням. Тоді студентські роботи будуть не розчаровувати, а приємно
дивувати, незалежно від вимог.
А у вас буває таке, що від студентської роботи у вас округлюються очі
від несподіванки і захоплює дух?
Р.S. Для творчості, щоправда, не обов'язково порушувати вимоги. Робота студентки акторського відділення Марії Кміть виконана з дотриманням вимог. Вони не стали на заваді, а були вихідним пунктом. Це, до речі, одна з тих робіт від якої захоплює дух.
