Позавчора ми з нашим старшим восьмилітнім сином Юрком розмальовували листівки. Наш молодший двохзполовиноюлітній Клим також взяв участь у проекті. Його листівка на фотографії. Навіть діти можуть попрацювати для загальної справи.
Не бачите сенсу воювати у Львові? Ну тоді давайте посідаймо біля телеків та компів і будемо нити, що "так зле стало і нема на то ради". Можна ще переконати близьких, сусідів та знайомих, що "нічо з того не буде". А тоді, зрештою, ланцюгова реакція доставить нейтрони нашої зневіри до Києва. І тоді вже точно, краще не буде.
Кожен наш проект, навіть сповнений найкраших намірів, може закінчитися невдачею. Але якщо нічого не робити, шанси на успіх узагалі дорівнюють нулю. Водночас навіть маленька скромна справа може запустити у ланцюгову реакцію впененість у перемозі та рішучість для протистояння. Бо революцію роблять не у Львові чи у Києві. Спочатку революцію роблять у своїх серцях і у серцях своїх ближніх. Давайте, зробимо усе, щоб зберегти наш революційний дух!
До речі, шаблон листівки за адресою.
