Одна з найкращих сцен у фільмі про Караваджо (скачати тут, або дивитися онлайн) – знаменитого італійського художника XVII ст., коли він прокидається зі
сходом сонця у напівпідвальному приміщенні і бачить яскравий промінь світла, що
пробивається з напівпрочиненого вікна, освітлюючи його триметрове ще
незакінчене полотно «Покликання Святого Матвія». Пізніше, цей промінь Караваджо
намалював фарбами. Він став головним композиційним і змістовим елементом, символом
світла Христової науки. А ще він зробив художника знаменитим.
Мені подобається позитивний образ Караваджо, створений
авторами фільму (тут він не гей і не вбивця, що зрештою не доведено). У темряві
неблагополучних обставин свого життя він малює свої темні полотна. Попри насмішки
колег і нерозуміння замовників. Як і Св. Матвій, він - покликаний.
Покликані не приходять за балами, «зарахами» в заліковці і
книжечками з написом «диплом». Покликані не приходять на роботу, бо в перших
числах і в середині місяця виплачують зарплату. Вони не приходять зробити кар’єру чи отримати
визнання, а тому не одержимі результатами. Покликані – це ті хто побачив світло,
відкликнувся на заклик і виконує свою життєву роль, довіривши результати Його волі.
До речі. Апостол Матвій сидить за столом і показує
на себе пальцем, питаючи: "Я?". Христос – один з двох біля дверей. Над головою Христа можна помітити маленьку світлу
рисочку німба. Він вказує на Матвія рукою. Караваджо захоплювався ефектами світла, тому застосовував
«тенебризм» – манеру малювання темних полотен, і «к’яроскуро» – різке протиставлення світла і тіні. Вивчаючи
натуру він малював доволі реалістично (так, як би то виглядало в реальності) і
натуралістично (так, щоб було «як живе»).
Після речі. Шкода, що український Караваджо виявився підробкою.