Уявіть собі миле, енергійне, самовпевнене і дуже вперте французьке
дівча з обличчям Софі Марсо, яке порпаючись у глині або довбаючи та
поліруючи мармур творить скульптуру. А тепер уявіть вдвічі старшого поважного
чоловіка з зовнішністю Жерара Депардьє. Ті двоє – це талановита жінка-скульптор XIX ст. Клодель і всесвітньо відомий Роден у фільмі "Каміла Клодель" (скачати тут). Вона для нього – пристрасть, він –
сенс її існування. Він ліпить життя, вона – свою біль і страждання. Він
багатий, вона – зводить кінці з кінцями. З розвитком сюжету миле дівча стає нещасною
покинутою жінкою, що страждає на параною. Трансформація образу просто вражаюча (і
поведінка, і костюм, і косметика). Довели… Або сама себе довела…
Мені бракувало хепі-енду. Проте, фільм класний. Він є чудовою
ілюстрацією до біблійного тексту: "І
тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою"
(Буття 3, 16). Це прокляття Єви. А може, просто то був НЕ ЇЇ чоловік?
P.S. Забула написати, що фільм пізнавальний. І Роден, і його майстерня, і гарно показано як скульптор працює.
