Надія (Лист з Донецька)

Якщо чесно, коли я писала ті десять листів на Схід, зовсім не очікувала відповідей. Така думка, звичайно, у мене виникала, але тверезий розум обливав натхненну душу холодним душем і думка миттєво вивітрювалась з голови.

А потім один з моїх листів повернувся. З приклеєною квитанцією: адресат за зазначеною адресою не проживає. Навіть втішилась: інші дев’ять мабуть таки потрапили до людських рук, а можливо … сердець. 5 березня на мітинг за Україну в Донецьку вийшло 10 тисяч осіб. Лист, який повернувся, запакувала в архів на пам’ять.

Аж тут отримала лист-відповідь. Уявляєте? З Донецька. Від Надії, яка поселила у мені надію, що зрештою все у нас таки буде добре. Не можу публікувати весь лист, бо не маю на це дозволу автора. Тому переказую фрагменти. Лист написаний українською мовою.

Надія родом з Умані, а в Донецьку живе уже вісім років. Її невістки з Росії та Полтави, а зять з Донецька. Вона багато їздила свого часу по Україні і Росії (до речі, у студентські роки була у Львові на практиці) і «ніколи не відчувала ніякої ненависті чи агресії». А тепер ситуація змінилася і тепер вона ніби перебуває "на передовій на полі  бою". Надія і її діти гордяться тим, що вони українці. Вона старається пояснити іншим, що люди на Заході України – це брати і сестри, достукатися до розуму… Мій лист вона прочитала друзям по телефону та колегам на роботі. Надія часом думає «тільки б не опустилися руки, тільки б не зневіритися…». Тепер я знаю, мій лист підтримав надію у Надії.

Надія з Донецька – це знаково?

 

Прогулянка до ... ЖЕКу

Директору ЛКП «Варшавське-407»

п.Ілику Василю Богдановичу 

Когут Галини Володимирівни

вул. ...

Заява

11 березня 2014 року о 7.30 ранку на квітнику безпосередньо під вікнами мого будинку зі сторони двору, двірничка, вбрана у спецодяг ЖЕКу, підпалила велике вогнище у якому горіло зібране старе листя та сміття. Дим був настільки сильним, що курився великими клубами, досягаючи вікон мого сьомого поверху (спершу я навіть подумала, що у сусідів сталася пожежа). На моє звернення: «Пані, що ви робите, дим йде людям у хату?», вона почала відверто хамити, звертаючись до мене на «ти»: «Закрой окно!...», а згодом також додала: «Європейцы долбаные!» (у нас на балконі висить синьо-жовтий прапор).

У зв’язку з інцидентом заявляю про наступне:

1) Було порушено моє право на безпечне для життя і здоров’я чисте довкілля, гарантоване ст. 50 Конституції України та Статтею 20 Закону України «Про охорону атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами». Згідно чинного законодавства України за порушення цих заборонних норм (ст. 77-1 Кодексу про адміністративні правопорушення) передбачено відповідальність з  накладенням штрафу на винних громадян  - від 3 - 7 неоподатковуваних мінімумів.

2) Вважаю за неприпустиме, щоб мій будинок та навколишню територію прибирала особа, яка свідомо ображає мене та мешканців мого будинку, а також ставиться зі зневагою до європейського вибору нашого міста та держави.

3) Прошу розглянути мою заяву та вжити відповідні заходи, про що прошу повідомити мене письмово.

11.03.2004                                                                                                 Когут Г.В.