Вероніка Шостак
Анна Брацук
Сергій Гоменюк
Колись дуже давно, мабуть у доісторичні часи, ще навчаючись
на 4 курсі Львівської академії мистецтв, я працювала вчителем малювання у
звичайній середній школі. Пам'ятаю, як школярі-п’ятикласники могли впевнено
намалювати що завгодно, пам'ятаю і шестикласників, які могли дещо намалювати і,
звичайно, семикласників, які вважали, що малювати вони абсолютно не вміють. Так
приблизно у віці дванадцяти років більшість з нас закінчує свою «художню
кар'єру». Для багатьох це також час, коли цінність знань та умінь назавжди
зупиняє бажання творчості. Як писав Абрахам Маслоу у "Motivation and
Personality" (1954), креативність властива кожній
людині від народження, але більшість губить її в процесі соціалізації і лише дуже
мало людей виносять з дитинства або ж знову здобувають вже у дорослому віці.
Це практичне завдання з «Історії образотворчого мистецтва»
для студентів-акторів не було обов'язковим. Формат – як мінімум А2, фарби –
гуаш, техніка – як Поллок. Більшість виконала завдання з задоволенням. Ніхто не скиглив: «я не вмію». Бо вони люди творчі.
