Ампа з амбаму

Пам'ятаєте наш амбам? Наступна сторіночка - наступна гра.

Ампа (лампа)

Діти в захваті від електрики. А якщо лампу можна ще включати, виключати і навіть викручувати лампочку – взагалі кайф. Так і народилась ця гра. Вона також пізнавальна і розвиває дрібну моторику.

Матеріали: кольоровий папір та картон, ножиці, клей.
Підготовка: вирізаємо і наклеюємо на папір лампу будь-якої форми і вимикач до неї, шнур малюємо. Вирізаємо, бажано з картону (для міцності), також три лампочки: 1) "справну, яка не світить"; 2) "таку, що світить" і 3) "у якої згоріла нитка розжарювання".

Сценарій: ставимо справну лампочку, яка не світить (мал. 1), тиснемо вимикач  -   включаємо, міняючи лампочку на ту яка світить (мал. 2), далі на ту що згоріла (мал. 3). Тепер вмикаємо-вмикаємо-вмикаємо, а вона не світить. На третьому малюнку видно як Клим сам викручує лампочку, примовляючи при цьому "кх-кх-кх-кх". 

Зішестя Святого Духа

Наче метеоритний дощ з неба сходить Святий Дух. Апостоли подібно до звичайних людей реагують на цю подію як на стихійне лихо. Багато наляканих, дехто інстинктивно намагається врятуватися втечею. Жінки реагують спокійніше: вони виявляють покору і шану. У центрі – велична Марія, Мати Божа, яка стоїть впевнено і непорушно, склавши руки на грудях та повернувши погляд до неба (можливо вона знає що відбувається? можливо бачить більше ніж інші? можливо виявляє найбільшу покору і довіру?). 

Це полотно намалював французький живописець XVIII ст. Жан ІІ Ресту. Ви колись чули про такого художника? Швидше всього ні. Адже він не малював популярні у XVIII ст. пасторалі (це коли пастухи та пастушки обнімаються і цілуються на природі), чи розваги тогочасного дворянства як Фрагонар (його цікавив тільки заробіток), чи одалісок як Буше. Але з ласки Божої він намалював одне з найвідоміших живописних зображень Зішестя Святого Духа. Художник не йшов у мейнстрімі. Він вибрав інший шлях. Вибір є завжди.

Заморозити літо

Цьогорічна довга зима таки скінчилася. І сьогодні у тридцятиградусну спеку той квітневий сніг видається не більш реальним як призабутий сон. Через пів року, очікуючи Різдва, таким самим далеким і нереальним буде видаватися і цьогорічне літо, разом з його сонцем і теплом. Як сувенір з цього літа я заберу у зиму заморожені ягоди. Я вже зараз уявляю суничний кокель у січні і   полуничний тортик на дитячі день народження у жовтні та квітні, чорниці у зимовій вівсяній каші і перетерте з цукром чорнопорічкове пюре до весняних млинців. З початком ягідного сезону! 

Стережіться гордині

 – зверхнього ставлення до своїх ближніх на нижчих сходинках кар'єрної чи соціальної драбини. Але не тільки. Бо значно страшнішою хворобою є гординя тих, хто дивиться знизу вверх.  

Симптоми  хвороби – лихослів'я, плітки, заздрість, ревність. Масштаби поширення – пандемія. Люди ходять на роботу і вважають, що їх (таких класних!) недооцінили, недолюбили і недоповажали. Заздрять чужому (звичайно ж незаслуженому!) успіху. Обмовляють відсутніх, намагаючись піднести себе у своїх же очах. Слова схвалення та вдячності стали рівнозначними визнанню своєї нікчемності.

Як не заразитися цією напастю? Зробити щеплення скромності та щирості. Знайти свою справу і працювати докладаючи зусилля. Допомагати іншим і берегти своє серце, яке насправді знає, що щастя не у грошах, кар'єрі та славі, яких здобуваєш, а у вкладі, який ти робиш. 

Вознесіння

Це «Вознесіння» намалював Сальвадор Далі. Він намалював картину через вісім років після «космічних снів», які бачив у 1950-х. Христос зображений так, як могли би бачити Його під час Вознесіння учні. Під ногами Христа не лише учні, а також ми і увесь земний світ.

«Вознесіння» Далі і містичне, і водночас таке реальне. Мені пригадалася розмова нашого старшого сина Юрка з його другом Марком (обоє першокласники) на тему існування Бога:

Марко: Бога немає, бо в небі літають літаки і ракети.

Юрко: Ти що, це не то небо, то небо в п'ятому вимірі!

Після захисту диплому: витираючи сльози

Якщо захист диплому нагадує війну, то аудиторія після захисту – поле після битви. Більшість студентів, звичайно, переможно усміхається, але у декого на очах виступають сльози.

Що сталося? – поставили погану оцінку

Чому? – причин море

Хто винен? – ціла купа претендентів

І дійсно, чому так сталося? Може дипломник недопрацював і оцінка цілком справедлива? А може йому не вдалося достойно представити свою, цілком нормальну, роботу? Може керівнику треба було знайти аргументи і відстояти кращу оцінку? Може вимоги комісії були завищеними? Може репутація студента не дуже позитивна і члени комісії були упередженими? А може те і те? Чи все зразу? Стоп. Це вам нічого не нагадує? Адже сценарій звичний. Чи то через наші власні чи чиїсь помилки, чи то через нереалістичні очікування, з нами знову і знову трапляються події, з якими ми не згідні. І ми шукаємо винних, а тоді приймаємо поразку або вирішуємо домагатися справедливості.

В додатку до мого диплома три четвірки. Лише з однією з них свого часу я погодилась на всі 100%. Дві інші, натомість, уважала чорною несправедливістю. Сьогодні, через багато років можу сказати, що ті четвірки не відіграли в моєму житті жодної ролі, адже важливою була лише наявність самого диплома. Звичайно приємно, коли вашу роботу оцінюють високо. Але за несприятливого розвитку подій, важливо пам'ятати, що найкраща дипломна робота – захищена.

Захист диплому: як на війні

Уже саме слово «захист» означає, що пора зайняти оборонну позицію. Отже, це стан війни?   Часом члени комісії вирішують, що слід одразу підписати з вами мир і відпустити у світ з добрим словом, часом готові прийняти ваше щиросердне розкаяння у помилках і недопрацюваннях як добровільну капітуляцію, а часом вирішують просто вбити вас каверзними запитаннями.

Багато студентів перед захистом диплому мріють, щоб в них зовсім не пуляли питаннями. Вони бояться, що не знатимуть відповіді, і тоді – поразка, а з нею ганьба, сором і погана оцінка. Так, кулі доводиться відбивати. Але знайте, кулі не завжди є ворожими: часом то кулі союзників. Питання іноді задають не для того, щоб вас знищити, а щоб ви могли як найкраще представити свою роботу, яку крім вас, швидше всього, повністю ніхто не читав. Якими б не були мотиви членів комісії (ще один варіант: їм скучно і вони хочуть розважитися), не треба боятись питань. На відміну він повстанця на картині Гойї, ви не беззбройні. Ви цілий рік (ну хоча би останніх пару місяців) зводили оборонні мури, тож цілком готові відбити навіть найагресивнішу атаку. І ще, з боротьбою приходить перемога. 

Амбам

У нас є амбам. Це не загадкова тварина і не екзотична закордонна річ. Але точно унікальна та оригінальна, як і сама її назва. Амбам – це «альбом» на мові нашого Клима. У альбомі ігри-розвивалочки. Ми почали бавитися в них ще до того, як нам виповнилася два роки. Наші ідеї прості та швидкі у виконанні, адже, як відомо у мами ніколи немає часу, а діти зовсім не вміють чекати.

Одним з перших у нас з’явився ТОРТ.

Матеріали: кольоровий папір, клей, палички для рахування (стягнули у старшого брата-першокласника), пластилін.

Підготовка: вирізаємо і наклеюємо на папір будь-яке зображення торта зі свічками.

Сценарій: беремо сірник, чиркаємо об будь-яку коробку – запалюємо, приліпляючи на пластилінову сірникову головку вогонь; запалюємо сірником свічки; задуваємо сірник і почергово свічки, забираючи вогонь. Цей торт ми не їмо, бо для цього у нас є інший торт на іншій сторінці.

Домашній

Йогурт, як і хліб, є ще одним домашнім продуктом з категорії «це просто». Адже, для того, щоб зробити йогурт потрібно мати: йогуртницю (для зручності), молоко і закваску. Цей йогурт не тільки, як кажуть в рекламі, «смакує по-домашньому», він і є домашній, а це означає, що він натуральний, корисний і смачний. А ще без Е (і інших синтетичних А, Б, В, Г, Д)-додатків. Бачите на фотографії особнячок з червоним дахом? Так от, між домашнім і магазинним йогуртом така ж різниця як між цегляним будиночком, який господар дбайливо побудував для себе і зведеною з дешевих будівельних матеріалів сумнівної якості та, що не виключено, можливої шкідливості дев'ятиповерхівкою.