З хвантазією

Катерина Магденко. Туристичний рекламний буклет про Ольвію.

– Катю, як вам вдається все встигати, поділіться, будь-ласка секретом з одногрупниками? –попросила я вчора студентку ІІ курсу акторського відділення Катерину Магденко, після того як вона представила нам свою чергову презентацію, як завжди цікаву, як завжди натхненну, і, тому таку не схожу на інші.

– Вона тиждень хворіла! – знайшов швидку відповідь хтось з групи, зрозумівши мій не дуже "тонкий" натяк.

– Ну не кажіть, Катерина все встигає уже принаймні два з половиною місяці – відповідаю.

– Не знаю, треба напевно придумати якусь розумну відповідь – відповідає сама Катя.

І вона дійсно не знає. Бо у неї немає проблеми з виконанням завдань. Вона їх просто виконує, причому не для галочки і не для балів, а тому що їй цікаво. І цікаво не тому, що запропоноване завдання якесь супер-бупер-незабутньо-вражаючо-офіґенне. А тому, що у Каті багато різних зацікавлень і вона вміє знайти у завданні те, що цікавить саме її. Коли ми вчили Єгипет, у неї виявилась груба ілюстрована книжка про Єгипет, а з античних міст Катя вибрала Ольвію, адже сама вона з Миколаєва.

Але навіщо їй і таким небагатьом іншим все це треба? Може тому, що вони уже знають про «Крапки» і мають проактивну життєву позицію?  Адже, у навчанні, як і в будь-яких інших життєвих ситуаціях ми опиняємося перед вибором: «за» «проти»  чи «утримався».  Такі як Катя – «за», їх навчання зовсім не обтяжує, і навіть радує. Хтось – «проти», тому не ходить на пари, ігнорує систему, робить те, що йому подобається, і, врешті, йде шукати щось краще. Більшість вибирає «утриматись» і … спати на парах, виконувати завдання для того, щоб відстали і щоб щось поставили, і щоб (о коли вже цей день настане!) отримати диплом. Вибрати останній варіант, це те саме, що й вибрати нудну роботу за хоч якісь гроші з мрією про вихідні, і проводити їх потім ... перед телевізором. На більше не хватить хвантазії. 

Катерина Магденко. Туристичний рекламний буклет про Ольвію. Розгортка.

Літературна їжа

Ідея спекти булочки з корицею виникла, коли минулого року наш старший син Юрко претензійним тоном заявив: «У ваших булочках мало кориці!». Насправді у моїх булочок взагалі не було кориці, але прочитавши втретє пригоди Карлсона, Юрко на кожному кроці сипав цитатами з книжки.

Рецепт стягнули з нету (може кому придасться, але перепрошую, на іноземній мові і цукру в корицю давайте менше). Хлібопічка як завжди справилася з тістом. Булочки вдалися і щезли ніби за участю справжнього Карлсона. Дві, що лишилися ми вирішили сфоткати для історії, але поки тривав процес зйомки, на наш натюрморт також хтось почав зазіхати.

Тепер це наші улюблені булочки. Але печу рідко, бо велика ціна того солодкого задоволення.

Сезанові яблука

Учора ми поставили яблука у контейнері на холодильник. А за ним у нас на стіні копія натюрморту Сезана, який я колись намалювала.

І тут я зрозуміла, як Сезан малював яблука. Тобто я це знала і раніше. Але тут я ніби побачила його натуру. У нього перед очима був схожий різнокольоровий натюрморт.

Коли захоплює дух

Марія Кміть (КМА-21)

У вас колись виникала колись думка, що студенти та викладачі спілкуються на різних мовах? До мене ця думка повертається знову і знову, і найчастіше, коли студенти здають мені свої роботи. Це коли ти говориш їм зробити одне, а вони приносять зовсім не те, або не зовсім те, що треба. Проте, чи слід у таких випадках проявляти принципіальність, відправляти роботу на доопрацювання чи знижувати оцінку? Я не про халяву. А про випадки, коли студент добре попрацював. Можливо це якраз те, що називається творчий підхід?

Звичайно, приємно, коли все роблять по-нашому. Може потрібно проявляти силу і терпіння, щоб прийняти  чужу ініціативу?  Простіше, змінити парадигму. І цінувати не виконавство, а свободу творчості. Радіти неправильності, новим ідеям, несподіваним рішенням. Тоді студентські роботи будуть не розчаровувати, а приємно дивувати, незалежно від вимог.

А у вас буває таке, що від студентської роботи у вас округлюються очі від несподіванки і захоплює дух? 

Р.S. Для творчості, щоправда, не обов'язково порушувати вимоги. Робота студентки акторського відділення Марії Кміть виконана з дотриманням вимог. Вони не стали на заваді, а були вихідним пунктом. Це, до речі, одна з тих робіт від якої захоплює дух.