А ви в якому ряді?

Прийшли до мене на пару студенти-культурологи. Уявіть картину: заповнені перші три і останні два ряди, а між ними великий пустий простір. Запрошую сісти ближче: вам буде краще видно і т.д. Відмовляються. Думаю: чого вони сюди прийшли? чи є у них бажання вчитися? може вони чекають, що їх як у школі, заставлять вчитися? З'являються думки типу: то що мені треба то їхнє навчання?

Дослідження свідчать, що студенти, які сидять в перших рядах краще засвоюють інформацію і з більшим ентузіазмом беруть участь в процесі. Середні ряди є т.з. безпечною зоною. Найбільш неуважні займають бічні місця і останні ряди. На малюнку внизу показано скільки процентів інформації засвоюють студенти залежно від того, яке місце в аудиторії обирають.

Ну от і пара закінчується. Визріває план помсти. 

"А тепер, коли у нас залишилося ще трохи часу, для студентів в останньому ряді є особливе завдання: прошу по пам'яті зліпити Вілендорфську венеру, адже ви тепер знаєте як вона виглядає, які у неї пропорції частин тіла і чому". Беруться до роботи. В аудиторії з'являються  і інші бажаючі спробувати.

Муки творчості тривали хвилин п'ять. Дівчина, яка ліпила за власним бажанням, зробила швидше і була задоволена своєю роботою. Треба віддати належне останньорядникам: вони пожвавішали і теж справились. 

Висновок: 28% засвоєної інформації - надто мало. З останнорядниками треба боротися.

P.S. Навіть не сподівалась, що венери вийдуть такі класні. Праворуч - оригінал.

Справжній шоколад

Справжній натуральний чорний шоколад має складатись лише з трьох інгредієнтів: справжнього тертого какао, какао-масло та цукру/меду. Для отримання молочного шоколаду до основних інгредієнтів додаються вершки. Порівняйте зі складом будь-якої магазинної шоколадки і ви зрозумієте, якими беками і Е-ками нас годують шоколадні фабрики.

Справжній шоколад можна зробити самому, якщо дістати два перші інгредієнти зі списку (що в принципі цілком реально). Терте какао, до речі, то не какао-порошок з магазину, яке насправді є макухою (жмихом), що з нього вичавили усе масло. Згадані інгредієнти треба тільки розплавити на водяній бані і дати загуснути в холодильнику (у мене силіконова форма з сердечками). Натуральний шоколад ледь тане в руках, але смак просто неперевершений.

Це правдива історія

адже сценарій трисерійного художнього серіалу «Імпресіоністи» (2006) написаний на основі тогочасних листів, інтерв'ю та спогадів. Старий Клод Моне у своєму величезному і фантастично красивому саді з водоймами, містками, деревами та найрізноманітнішими квітами зі всього світу (сад Моне, до речі існує сьогодні, і його щороку відвідують півмільйона туристів) малює і розповідає журналісту про те як усе було в далеких 1870-х, коли виник імпресіонізм.

Фільм (скачати його можна тут, або знайти он-лайн) по-імпресіоністичному яскравий і кольоровий. Чудові краєвиди дуже ефектно вмить «перетворюються» у намальовані картини. Сюжет – не «страсті-мордасті», а цікаві історії  з життя художників, які показані не якимись алкоголіками чи збоченцями (ну може, Деґа трохи тим грішить), а швидше прикольними і благородними диваками.

Якщо ви усе ще думаєте, що на картині вгорі мазанина, подивіться цей фільм і ви, можливо, зміните свою думку. Якщо ви ще не знаєте, що там зображено «Схід сонця. Враження» Моне, або не помітили, що картина перевернута вверх дриґом, чи просто хотіли б дізнатися про імпресіонізм більше – тут вам розкажуть, всього за три  години, причому зразу про все і про всіх, а також з самого початку і до кінця. Якщо вас взагалі не цікавить мистецтво, цей фільм можна дивитись як захоплюючу життєву історію.

А починається історія так: благородний Мане, простодушний Моне, дивакуватий Сезан, хитрющий Дега і милий Ренуар прагнуть завоювати своїм мистецтвом Париж…

Атстойна спеціальність?

Знаєте яку освіту ви могли/можете здобути? Перелік напрямків та спеціальностей за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ України свідчить про те, що у вас був/є/буде великий вибір.

Свій вибір ви зробили/зробите при вступі. Але на першому році навчання більшість студентів робить його вдруге, обираючи майбутнє, якщо не на все життя, то принаймні на наступні чотири роки. Звичайно, можна все радикально змінити і на старших курсах (на таких студентів дивляться як на трохи звихнутих, бо «шо вже не міг довчитися і дістати диплом?») і після закінчення вузу, і навіть на старості літ. Але то швидше стосується «невгамовних шукачів», які становлять відносно незначний відсоток.

Ну от мої дорогі другокурсники свій другий вибір ви зробили. І ким ви станете? Суспільна думка каже, що є престижні і атстойні спеціальності. Насправді атстойних не існує. Успішну кар'єру можна зробити за будь-яким фахом. Існують тільки атстойні люди, які, здобуши освіту, не хочуть працювати, змінювати світ, служити Богу і людям, а прагнуть лише заповнити свої гаманці баблом, свої животи їдлом і бухлом, а свої мозги – телевізором. У них немає майбутнього. Христос відділить овець від козлів (Матвія 25:31-46).

Про вуйка з-під Домініканів

Знаєте того бронзового вуйка, що сидить біля Домініканів, задерши догори блискучий вказівний палець? Той cамий, за якого треба триматись, коли загадуєте бажання, щоб воно збулося (ефективність не доведена, але майже у кожному місті існує подібна легенда).

Так от, 2004 року поляки зняли про нього фільм. Адже, він, як пише їхня вікіпедія, - «polski malarz łemkowskiego pochodzenia, przedstawiciel prymitywizmu», котрий «był synem Polaka nieznanego z nazwiska … i Jawdoki Drowniak – ubogiej, głuchoniemej łemkowskiej żebraczki» (з приводу польськості – кожен тягне ковдру на себе).

Никифор 1932 р. (на бомжа не подібний)

У фільмі художник показаний мовчазним, дивакуватим і хворим на туберкульоз бомжем, який облизує свої пензлі. Він постійно щось малює (правда його роботи вам покажуть лише в кінці фільму, причому всі відразу). Декілька раз вам покажуть лемківську церкву і ви почуєте, що він лемко.

Це не моя рецензія:

«Я можу тільки припустити, що це кіно смішне або зворушливе лише для тих, кому відомий цей художник. Мені він був не відомий і я виявив, що фільму дуже не вистачає змісту, глибини ... і мистецтва.

Ми бачимо тільки останні роки життя Никифора. Ми не бачимо його юності, як він став художником, хто надихнув його, як він працював, взагалі нічого, тло не показане. Ми ледь бачимо його роботи, за винятком фінальних титрів. Актор, який грає Никифора показує його непривітним, несимпатичним і навіть тупим. Він грає звичайну чоловічу роль, але не грає художника.

Так, цей фільм отримав нагороди. Але я не можу зрозуміти, чому. Ми не можемо скласти собі уявлення про характер Никифора, а тому, це була марна трата мого часу».

Згодна, фільм не дуже вдався. Але це той випадок, що краще хоч щось побачити і дізнатись про лемка Никифора-Епіфанія Дровняка (1895–1968) – геніального художника-примітивіста зі світовим ім'ям (дійсно світовим, а не тому, що у нас люблять красномовити), ніж щодня проходити повз «незнайомого вуйка». Никифор там дійсно трохи ніякий, але культурне тло: соціалістична Польска 1960-х років та, зокрема, лемківське село Криниця зовсім таки нічо…

  

P.S. У травні 2013 у Києві відбулась виставка робіт Никифора, вперше за Незалежності.

P.S.S. Никифор намалював 40 000 картин на папері, сторінках зошита, сигаретних коробках, і навіть на клаптиках склеєного паперу. Не чекайте натхнення, не шукайте визнання. Працюйте.

                      Львів (на жаль фрагмент)                                     Пейзаж з церквою